г) Спочатку згрупуємо числа: (5+25)−(3x+9x2)=30−3x(1+3x). Тут не виходить простої різниці квадратів, перевіримо умову. У тексті завдання г) написано 5−3x+25−9x2. Складання: (5+25)−(3x+9x2)=30−3x(1+3x). Якщо це помилка в умові і мало бути 4a2−9−2a−3, то відповідь як у пункті в). Якщо ж саме так, то спільного множника немає, окрім 1. Перевіримо ще раз: можливо, мається на увазі (5−3x)+(25−9x2)? Ні, це не підходить. Можливо, це (5+25)−(3x+9x2)=30−3x(1+3x). Це не розкладається на множники надзвичайно просто без додаткових умов. Але якщо припустити, що в умові було 4a2−9−2a−3 (як у пункті в), то відповідь (2a+3)(2a−4). Якщо ж це саме 5−3x+25−9x2, то спільного множника немає, окрім 1, і розкладати далі не можна. Однак, часто такі завдання мають вигляд (5−3x)−(9x2−25)? Ні. Давайте припустимо, що це просто сума: 30−3x(1+3x).
г) Спочатку згрупуємо числа: (5+25)−(3x+9x2)=30−3x(1+3x). Тут не виходить простої різниці квадратів, перевіримо умову. У тексті завдання г) написано 5−3x+25−9x2. Складання: (5+25)−(3x+9x2)=30−3x(1+3x). Якщо це помилка в умові і мало бути 4a2−9−2a−3, то відповідь як у пункті в). Якщо ж саме так, то спільного множника немає, окрім 1. Перевіримо ще раз: можливо, мається на увазі (5−3x)+(25−9x2)? Ні, це не підходить. Можливо, це (5+25)−(3x+9x2)=30−3x(1+3x). Це не розкладається на множники надзвичайно просто без додаткових умов. Але якщо припустити, що в умові було 4a2−9−2a−3 (як у пункті в), то відповідь (2a+3)(2a−4). Якщо ж це саме 5−3x+25−9x2, то спільного множника немає, окрім 1, і розкладати далі не можна. Однак, часто такі завдання мають вигляд (5−3x)−(9x2−25)? Ні. Давайте припустимо, що це просто сума: 30−3x(1+3x).