За графіком функції y=ax2+bx+c (рис. 11.3, а, б) визначте: 1) знаки a і дискримінанта D; 2) координати вершини; 3) нулі функції; 4) проміжки знакосталості; 5) проміжки зростання і спадання.
Розв’язання
Рис. 11.3, а. Читаємо з рисунка: вітки напрямлені вниз, вершина — точка (−1;4), вісь абсцис парабола перетинає в точках (−3;0) і (1;0), вісь ординат — у точці (0;3).
а) 1) Вітки вниз, тому a<0; спільних точок з віссю x дві, тому D>0.
а) 2) Вершина (−1;4).
а) 3) Нулі функції: x=−3 і x=1.
а) 4) y>0 на проміжку (−3;1) (графік над віссю x); y<0 на кожному з проміжків (−∞;−3) і (1;+∞).
а) 5) Функція зростає на (−∞;−1] і спадає на [−1;+∞).
Перевірка для а): усім цим даним відповідає y=−(x+1)2+4=−x2−2x+3; справді, y(0)=3, y(1)=0.
Рис. 11.3, б. Читаємо з рисунка: вітки напрямлені вгору, вершина — точка (1;2), з віссю абсцис парабола спільних точок не має, вісь ординат перетинає в точці (0;3).
б) 1) Вітки вгору, тому a>0; спільних точок з віссю x немає, тому D<0.
б) 2) Вершина (1;2).
б) 3) Нулів функція не має.
б) 4) Увесь графік лежить вище від осі x: y>0 на (−∞;+∞); від’ємних значень функція не набуває.
б) 5) Функція спадає на (−∞;1] і зростає на [1;+∞).
Перевірка для б): цьому графіку відповідає y=(x−1)2+2=x2−2x+3; справді, y(0)=3, а D=4−12<0.
Відповідь:
а) a<0, D>0; вершина (−1;4); нулі −3 і 1; y>0 на (−3;1), y<0 на (−∞;−3) і (1;+∞); зростає на (−∞;−1], спадає на [−1;+∞). б) a>0, D<0; вершина (1;2); нулів немає; y>0 на (−∞;+∞); спадає на (−∞;1], зростає на [1;+∞).
Розбір зрозумілий?
11. Квадратична функція, її графік і властивостіЗавдання 11.9с. 101
Властивості функції за графіком
Умова
За графіком функції y=ax2+bx+c (рис. 11.3, а, б) визначте: 1) знаки a і дискримінанта D; 2) координати вершини; 3) нулі функції; 4) проміжки знакосталості; 5) проміжки зростання і спадання.
Що треба знати
Як читати графік параболи: напрямок віток дає знак a (угору — a>0, униз — a<0); кількість спільних точок з віссю абсцис дає знак дискримінанта (дві — D>0, одна — D=0, жодної — D<0), а абсциси цих точок — нулі функції. Де графік вище від осі x, функція додатна, де нижче — від’ємна. У вершині функція змінює монотонність: при a>0 спадає до x0 і зростає після, при a<0 — навпаки.
💡 Підказка — спробуй спершу сам
Подивись, куди напрямлені вітки, де вершина і в яких точках графік перетинає вісь абсцис.
Розв’язання крок за кроком
Рис. 11.3, а. Читаємо з рисунка: вітки напрямлені вниз, вершина — точка (−1;4), вісь абсцис парабола перетинає в точках (−3;0) і (1;0), вісь ординат — у точці (0;3).
а) 1) Вітки вниз, тому a<0; спільних точок з віссю x дві, тому D>0.
а) 2) Вершина (−1;4).
а) 3) Нулі функції: x=−3 і x=1.
а) 4) y>0 на проміжку (−3;1) (графік над віссю x); y<0 на кожному з проміжків (−∞;−3) і (1;+∞).
а) 5) Функція зростає на (−∞;−1] і спадає на [−1;+∞).
Перевірка для а): усім цим даним відповідає y=−(x+1)2+4=−x2−2x+3; справді, y(0)=3, y(1)=0.
Рис. 11.3, б. Читаємо з рисунка: вітки напрямлені вгору, вершина — точка (1;2), з віссю абсцис парабола спільних точок не має, вісь ординат перетинає в точці (0;3).
б) 1) Вітки вгору, тому a>0; спільних точок з віссю x немає, тому D<0.
б) 2) Вершина (1;2).
б) 3) Нулів функція не має.
б) 4) Увесь графік лежить вище від осі x: y>0 на (−∞;+∞); від’ємних значень функція не набуває.
б) 5) Функція спадає на (−∞;1] і зростає на [1;+∞).
Перевірка для б): цьому графіку відповідає y=(x−1)2+2=x2−2x+3; справді, y(0)=3, а D=4−12<0.
Відповідь:
а) a<0, D>0; вершина (−1;4); нулі −3 і 1; y>0 на (−3;1), y<0 на (−∞;−3) і (1;+∞); зростає на (−∞;−1], спадає на [−1;+∞). б) a>0, D<0; вершина (1;2); нулів немає; y>0 на (−∞;+∞); спадає на (−∞;1], зростає на [1;+∞).