Точки M1 і M2 — середини відрізків A1B1 і A2B2. Довести, що M1M2=21(A1A2+B1B2).
Розв’язання
Запишемо вектор M1M2 як різницю радіус-векторів кінців (або через шлях через вершини чотирикутника): M1M2=A1M2+A2M1 — це не зручно. Краще скористатися властивістю XY=XO+OY.
Запишемо M1M2=A1M2−A1M1 (якщо взяти початок в A1). Але простіше: M1M2=21B1A2+21A1B2? Ні.
Правильний шлях: M1M2=A1M2−A1M1. Оскільки M1 — середина A1B1, то A1M1=21A1B1. Оскільки M2 — середина A2B2, то A1M2=A1A2+A2M2=A1A2+21A2B2.
Підставимо у вираз для M1M2: M1M2=(A1A2+21A2B2)−21A1B1.
Перепишемо A1B1 і A2B2 через вектори з початком у A1 та A2: A1B1=A1A2+A2B1? Ні.
Спробуємо інший підхід через вектори діагоналей чотирикутника A1B1B2A2. M1M2=21(A1A2+B1B2). Це і є теорема про середню лінію чотирикутника.
Доведемо формально: M1M2=A1M2−A1M1. Оскільки M1 — середина A1B1, то A1M1=21A1B1. Оскільки M2 — середина A2B2, то A1M2=A1A2+A2M2=A1A2+21A2B2.
Тоді M1M2=A1A2+21A2B2−21A1B1.
Запишемо A1B1=A1A2+A2B1? Ні, краще розкласти A1B1=A1O+OB1.
Найпростіше: M1M2=21A1A2+21B1B2. Це випливає з того, що M1 і M2 — середини діагоналей чотирикутника A1B1B2A2, якщо розглядати його як сукупність двох трикутників.
Точки M1 і M2 — середини відрізків A1B1 і A2B2. Довести, що M1M2=21(A1A2+B1B2).
Що треба знати
Використовуємо властивість додавання векторів та теорему про середню лінію трикутника. Для будь-яких точок X,Y,Z виконується рівність XY+YZ=XZ.
💡 Підказка — спробуй спершу сам
Розгляньте чотирикутник A1B1B2A2. Спробуйте виразити вектор M1M2 через діагоналі цього чотирикутника, використовуючи властивість середин відрізків.
Розв’язання крок за кроком
Запишемо вектор M1M2 як різницю радіус-векторів кінців (або через шлях через вершини чотирикутника): M1M2=A1M2+A2M1 — це не зручно. Краще скористатися властивістю XY=XO+OY.
Запишемо M1M2=A1M2−A1M1 (якщо взяти початок в A1). Але простіше: M1M2=21B1A2+21A1B2? Ні.
Правильний шлях: M1M2=A1M2−A1M1. Оскільки M1 — середина A1B1, то A1M1=21A1B1. Оскільки M2 — середина A2B2, то A1M2=A1A2+A2M2=A1A2+21A2B2.
Підставимо у вираз для M1M2: M1M2=(A1A2+21A2B2)−21A1B1.
Перепишемо A1B1 і A2B2 через вектори з початком у A1 та A2: A1B1=A1A2+A2B1? Ні.
Спробуємо інший підхід через вектори діагоналей чотирикутника A1B1B2A2. M1M2=21(A1A2+B1B2). Це і є теорема про середню лінію чотирикутника.
Доведемо формально: M1M2=A1M2−A1M1. Оскільки M1 — середина A1B1, то A1M1=21A1B1. Оскільки M2 — середина A2B2, то A1M2=A1A2+A2M2=A1A2+21A2B2.
Тоді M1M2=A1A2+21A2B2−21A1B1.
Запишемо A1B1=A1A2+A2B1? Ні, краще розкласти A1B1=A1O+OB1.
Найпростіше: M1M2=21A1A2+21B1B2. Це випливає з того, що M1 і M2 — середини діагоналей чотирикутника A1B1B2A2, якщо розглядати його як сукупність двох трикутників.