Доказати або заперечити твердження Гобсека про те, що головні рушії людської поведінки — це інстинкт самозбереження та боротьба бідних і багатих.
Розв’язання
Розглянемо твердження про інстинкт самозбереження: Гобсек дійсно не вміє споживати (їжа протухла), бо для нього збереження майна важливіше за життя. Це підтверджується тим, що він помер у кімнаті, наповненій скарбами, але поруч із гнилою їжею.
Розглянемо боротьбу бідних і багатих: Гобсек використовує своїх клієнтів як джерело прибутку, продаючи їм товари за завищеними цінами та змушуючи їх боргувати. Це свідчить про те, що він свідомо експлуатує слабких заради власного виживання.
Проте є нюанс: Гобсек у смертній хвилині не думає про себе, а дбає про інших (призначає Дервіля виконавцем, розподіляє майно). Це свідчить, що навіть у нього працював інстинкт самозбереження на рівні «зберегти спадщину», але його моральне падіння було повним.
Відповідь:
Твердження Гобсека частково справедливе як опис хвороби скупості, але не є загальнолюдським законом. Інстинкт самозбереження у Гобсека перерос у жадібність, яка вбила його людяність (відмова від їжі, життя в холоді). Боротьба бідних і багатих показана як системна експлуатація: Гобсек свідомо наживається на невдачі інших. Отже, це не просто інстинкт, а моральна деградація, коли людина стає рабом власного багажу.
Доказати або заперечити твердження Гобсека про те, що головні рушії людської поведінки — це інстинкт самозбереження та боротьба бідних і багатих.
Що треба знати
У повісті Бальзака «Гобсек» скупість є не просто звичкою, а хворобою, що перетворює людину на раба власного інстинкту збереження життя та майна. Автор показує, як матеріальні інтереси вбивають душу: Гобсек накопичує золото, але не може споживати їжу, а його дім перетворюється на склеп.
💡 Підказка — спробуй спершу сам
Проаналізуйте опис кімнати померлого Гобсека (залишки їжі, скарби) та його останні слова про розподіл майна. Чи дійсно він керувався лише інстинктом, чи були тут і інші мотиви?
Розв’язання крок за кроком
Розглянемо твердження про інстинкт самозбереження: Гобсек дійсно не вміє споживати (їжа протухла), бо для нього збереження майна важливіше за життя. Це підтверджується тим, що він помер у кімнаті, наповненій скарбами, але поруч із гнилою їжею.
Розглянемо боротьбу бідних і багатих: Гобсек використовує своїх клієнтів як джерело прибутку, продаючи їм товари за завищеними цінами та змушуючи їх боргувати. Це свідчить про те, що він свідомо експлуатує слабких заради власного виживання.
Проте є нюанс: Гобсек у смертній хвилині не думає про себе, а дбає про інших (призначає Дервіля виконавцем, розподіляє майно). Це свідчить, що навіть у нього працював інстинкт самозбереження на рівні «зберегти спадщину», але його моральне падіння було повним.
Відповідь:
Твердження Гобсека частково справедливе як опис хвороби скупості, але не є загальнолюдським законом. Інстинкт самозбереження у Гобсека перерос у жадібність, яка вбила його людяність (відмова від їжі, життя в холоді). Боротьба бідних і багатих показана як системна експлуатація: Гобсек свідомо наживається на невдачі інших. Отже, це не просто інстинкт, а моральна деградація, коли людина стає рабом власного багажу.