Завдання 5 (с. 68)
Зовнішня політика РосіїОсновними цілями зовнішньої політики Російської імперії були територіальне розширення, зміцнення та визнання кордонів, а також посилення впливу у світі. Для реалізації своїх інтересів на південному напрямку Російська імперія провела декілька успішних війн. За підсумками російсько-перської війни (1826—1828 рр.) вона захопила Еріванський і Нахічеванський ханати, підтвердила своє право мати військовий флот у Каспійському морі та отримала значну контрибуцію. Унаслідок російсько-турецької війни (1828—1829 рр.) Росія загарбала території в гирлі Дунаю та на східному березі Чорного моря, домоглася відкриття для російських суден чорноморських проток, визнання автономії Греції, Сербії, Молдавського князівства та Волощини турецьким урядом та отримала контрибуцію. У 1817—1864 рр. Росія вела Кавказьку війну — воєнні дії проти гірських народів Північного Кавказу та Північно-Кавказького імамату. За результатами війни Росія приєднала території Північно-Західного Кавказу, гірського Дагестану й Чечні. Події Липневої революції 1830 р. у Франції та революції в Бельгії Російська імперія не схвалювала. Імператор Микола I засуджував революційні події 1848—1849 рр. у Європі, російські війська навіть узяли участь у придушенні революції в Угорщині.
Розв’язання
Визначаємо головні цілі зовнішньої політики Російської імперії за текстом сторінки 68 (територіальне розширення, зміцнення кордонів, посилення світового впливу).
Перелічуємо основні успіхи Росії у війнах на південному напрямку: російсько-перська війна (1826–1828), російсько-турецька війна (1828–1829) та Кавказька війна (1817–1864).
Описуємо ставлення Росії до революційних подій у Європі (не схвалення Липневої революції 1830 р., засудження революцій 1848–1849 рр.).
Основні цілі зовнішньої політики Російської імперії: територіальне розширення, зміцнення кордонів, посилення світового впливу. Ключові успіхи: захоплення Еріванського та Нахічеванського ханатів, отримання права на флот у Каспійському морі, загарбання територій в гирлі Дунаю та на східному березі Чорного моря, визнання автономії Греції, Сербії, Молдавського князівства та Волощини, приєднання Північно-Західного Кавказу, Дагестану та Чечні. Росія не схвалювала революцій у Франції (1830), Бельгії та придушала революцію в Угорщині (1848–1849).
