Підготувати повідомлення про становлення теорії електричної дисоціації.
Розв’язання
Визнач головну ідею Арреніуса: електроліти дисоціюють самостійно при розчиненні.
Поясни, чому це було новаторським висновком (раніше вважали, що йони виникають лише від струму).
Згадай про критику сучасників та подальшу підтвердження теорії експериментами.
Відповідь:
Теорію електролітичної дисоціації сформулював шведський хімік Сванте Арреніус (1859–1927). Він висунув гіпотезу, що розчини та розплави електролітів проводять струм, тому що речовини самостійно розпадаються на йони під час розчинення або плавлення. Ця ідея спочатку викликала скепсис, оскільки багато хто не вірив, що в воді можуть існувати йони металів без бурхливих реакцій. Проте експериментальні дані підтвердили правильність його висновків, за що Арреніус отримав Нобелівську премію у 1903 році.
Розбір зрозумілий?
§ 9. Електроліти й неелектроліти. Електролітична дисоціаціяЗавдання 97с. 76
Повідомлення про історію теорії
Умова
Підготувати повідомлення про становлення теорії електричної дисоціації.
Що треба знати
Теорію запропонував шведський хімік Сванте Арреніус, який припустив, що речовини самі розпадаються на йони під час розчинення у воді або плавлення, а не лише під дією струму.
💡 Підказка — спробуй спершу сам
Згадай ім'я вченого та рік нагородження Нобелівською премією, згадані у тексті параграфа.
Розв’язання крок за кроком
Визнач головну ідею Арреніуса: електроліти дисоціюють самостійно при розчиненні.
Поясни, чому це було новаторським висновком (раніше вважали, що йони виникають лише від струму).
Згадай про критику сучасників та подальшу підтвердження теорії експериментами.
Відповідь:
Теорію електролітичної дисоціації сформулював шведський хімік Сванте Арреніус (1859–1927). Він висунув гіпотезу, що розчини та розплави електролітів проводять струм, тому що речовини самостійно розпадаються на йони під час розчинення або плавлення. Ця ідея спочатку викликала скепсис, оскільки багато хто не вірив, що в воді можуть існувати йони металів без бурхливих реакцій. Проте експериментальні дані підтвердили правильність його висновків, за що Арреніус отримав Нобелівську премію у 1903 році.
